Онлайн флешмоб "Пам'ятаємо. Перемагаємо"
Онлайн флешмоб "Пам'ятаємо. Перемагаємо"
Перший учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» Марченко Петро Георгійович «Мій тато (Марченко Георгій Семенович) народився 16 квітня 1923 року. 1942 року був направлений у 448 штурмовий авіаполк, а рівно через рік у 955 штурмовий авіаполк у складі якого 1943 року наносили бойові удари під Запоріжжям, звільняючи нашу землю від нацистських загарбників. Має нагороди «За бойові заслуги», орден Вітчизняної війни І ступеня та багато ювілейних медалей. У післявоєнний час залишився у селі Михайлівка разом зі своїми вже загиблими товаришами (14 повітряною армією, яка звільняла територію Михайлівської сільської ради – 1943 рік) відновлював зруйноване війною народне господарство, очолюючи радгосп «Чапаєвський», слава про який гриміла на всю Україну.»
«Пам’ять про вас у нашім серці жива»
Наступний учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» Янченко Надія Миколаївна, яка розповіла історію свого батька – Вериги Миколи Васильовича «Мій батько народився у серпні 1926 року. 02 листопада 1943 року призвали до армії, служив до 1950 року. Приїхав у місто Запоріжжя, влаштувався працювати на «Запоріжсталь». У 1956 році, після травми, батька направили піднімати рідне село. Відтоді трудився у радгоспі «Чапаєвський» бригадиром, а також був головою Михайлівської сільської ради, 16 років очолював профком радгоспу.»
«Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади сумні.»
Почувши про патріотичний онлайн флешмоб «Пам’ятаємо. Перемагаємо» Іваніків Вікторія Вячеславівна також виявила бажання розповісти коротеньку історію свого дідуся - "Дєдок Микола Федотович – Герой війни – який проявив хоробрість, непохитність та мужність в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Народився 1924 року, станція Роя Мар’янівського району Донецької області. Мав військове звання старшого лейтенанта. Нагороджений медаллю «За Перемогу над Японією» та «Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня». Наша родина завжди пам’ятатиме про нелегке минуле дідуся.
Неоціненним залишається подвиг мого прадідуся ветерана Леміша Костянтина Григоровича, 1905 року народження. Мав військове звання єфрейтора. Але, не встиг розповісти про війну, тому що загинув у 1942 році, сміливо захищаючи свою Батьківщину.
Переказуючи їхні історії, пам’ять про них залишається вічною. Вічна пам’ять героям!"
"Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїй жахливих днів."
Учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» - Король Юрій Станіславович – «Згадую свого діда – Четверикова Андрія Савелійовича – народився 1907 року у Червоноармійському районі (нині Вільнянський район), Запорізької області. Ветеран Великої Вітчизняної війни, який у далекому 1943 році пішов на фронт. Воював автоматником І85 гвардійського стрілкового полку. Має нагороди «За бойові заслуги» орден «Червоної зірки» та багато ювілейних медалей.»
«Уклонімося тим, хто поліг у бою,
Хто прикрив рідну землю собою.
Свято мужності й радість велику свою
Розмішало живою сльозою»
Учасниця патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» - Корецька Лариса Григорівна - «Мій батько Корецький Григорій Павлович народився в 1919 році в місті Ічня Чернігівської області.
Навчався в Ніжинському педагогічному інституті. В 1941 році із студентської лави пішов добровольцем на фронт. В грудні 1944 року був комісований через поранення. Закінчив війну у званні лейтенанта. За військові подвиги був нагороджений Орденом "Червона Зірка", Медалями "За Відвагу" та "За Оборону Кавказу".
Після завершення війни повернувся до навчання та закінчив Ніжинський педагогічний інститут, потім 25 років працював директором школи міста Ічня присвятивши своє життя вихованню молоді. В квітні 1976 року серце мого тата зупинилось. Вічна пам’ять!»
«Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни,
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.»
75 років тому закінчилась страхітлива, смертоносна ІІ Світова війна. Це чималий відрізок часу, ціле життя для окремої людини, але й досі зі сльозами на очах ми святкуємо день Пам’яті та Примирення.
Салдецький Олександр Дмитрович, народився 1925 року у селі Сергіївка Вільнянського району Запорізької області. Він, не вагаючись, пішов на фронт. Воював артилеристом до довгоочікуваної Перемоги, але шлях додому був тільки у мріях. Усіх солдат 1925 року народження після закінчення війни було відправлено служити на Курильські острови (строкова служба тих, хто був у Німеччині). Будівництво берегових укріплень, наряди на обмерзлих сопках, чергування на харчоблоці і думка про домівку, рідну далеку Україну. Додому в Сергіївку повернувся тільки у 1949 році після демобілізації. За героїчні вчинки був нагороджений Орденом «Вітчизняної війни ІІ ступеня».
Довгих сім років не був вдома, де його чекали всі. У післявоєнний час працював на заводі у місті Запоріжжя.
«Вже весни не вперше травою прикрили
Відмітин війни навіть цятки малі.
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять, ніби рани, на рідній землі.»
Учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» - Фрунзе Ганна Дмитрівна «Мій батько, Мовчан Дмитро Михайлович, народився у 1907 році у селі Лопушно Кременецького району Тернопільської області. На фронті служив з 1941 по 1945 рік. Вся наша родина пишається тим, що ми є нащадком такої видатної людини. Ми прагнемо гідно берегти пам’ять про подвиг мого батька. Вічна слава!»
«Хай стане світ сильнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде
Війна це попередження, набат
Його уроків людство не забуде!»
Учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» - Соколовський Микола Іванович – «Моя мати часто розповідала мені історію мого діда – Іващенка Василя Силовича, який народився у 1903 році у селі Романки Дніпропетровської області. З перших днів ІІ світової війни служив у лавах армії, у складі окремого батальйону. Був поранений та комісований додому у 1945 році. Має нагороди «За бойові заслуги». Мій дідусь був хороброю людиною. Я пишаюсь ним. Дякую всім хто здобував перемогу у ІІ світовій війні за мирне небо і щасливе дитинство.»
«Щоб ми жили, цвіли, росли,
У мирі, злагоді, любові.
Щоб ми могли учитись і учить,
За це діди не жалкували крові.»
Наступний учасник патріотичного онлайн флешмобу «Пам’ятаємо. Перемагаємо» - Баштаннік Дмитро Миколайович - «Баштаннік Григорій Семенович народився 23 листопада 1914 року у селі Успенівка Федорівського району Кустанайської області, Казахстан. З 1942 року служив у лавах армії трактористом-червоноармійцем 27-го окремого дорожньо-експлуатаційного батальйону. Має звання «Герой соціалістичної праці», Медалі «Знак Пошани», «Золота зірка», «За оборону Кавказу», «За Перемогу над Німеччиною» та багато ювілейних медалей. Повернувся з війни у 1945 році та працював бригадиром тракторної бригади у селі Матвіївка Червоноармійського району Запорізької області, а з 1950 року у селі Михайлівка Червоноармійського району у радгоспі «Чапаєвський».
«Війна... Страшне слово, скільки в ньому ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю, а заразом це відвага, мужність, героїзм, подвиг і нарешті Перемога!»
